Василь Андрійович Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон»

Василь Андрійович Симоненко (1935-1963) – «лицар нескореного покоління»

Місце народження. 8 січня 1935 року село Біївці Лубенського району Полтавської області

Батьки. Батьки були колгоспниками. Мати - Ганна Федорівна Щербань мріяла стати вчителькою; батько - Андрій Леонтійович – колгоспники. Зростав без батька, його замінив хлопчикові рідний дід Федір

Освіта. Біївська початкова школа; середня школа в Тарандинцях;  факультет журналістики Київського університету

Діяльність. Поет, журналіст (працював в обласній газеті «Черкаська Правда» і «Молодь Черкащини», пізніше — кореспондентом «Робітничої газети» в Черкаській області), діяч українського руху опору (брав участь у комісії, котра виявляла місця масових  розстрілів таємних поховань жертв сталінського терору).

Сім’я. Людмила Павлівна Півторадна – друкарка у редакції газети «Молодь Черкащини», син – Олесь

Останні роки. У 1962 р. В. Симоненка жорстоко побили працівники міліції залізничної станції м. Сміла. Внаслідок цього побиття у Симоненка невдовзі розвинувся рак.

Смерть. Помер 13 грудня 1963 року у Черкаській лікарні у 28-річному віці

Визнання. У 1995 р. посмертно присуджено Державну премію ім. Т.Г.Шевченка.

Пам’ять. У Черкасах існує Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка. Також 1965 року на громадських засадах створено музей у селі Біївці, у хаті, де народився поет. Ім’ям поета названо вулиці в багатьох містах України. 25 грудня 2008 року Національний банк України випустив в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні, присвячену поету. 17 листопада 2010 року в місті Черкаси на вулиці Фрунзе, біля палацу одруження, було відкрито пам’ятник поетові.

Основні твори. Збірки поезій «Тиша і грім», «Лебеді материнства», «Земне тяжіння», збірка новел «Вино з троянд», поетичні казки «Цар Плаксій та Лоскотон», «Подорож у країну Навпаки», «Казка про Дурила»

Відомі вірші «Лебеді материнства», «Жорна», «Баба Онися», «З дитинства», «Піч», «Дід умер», «Мій родовід», «Грудочка землі», «О земле з переораним чолом», «Ти знаєш, що ти — людина?», «Україні»

Психологічний портрет. Був веселою, доброзичливою людиною, романтиком, ліриком, закоханим у життя, істинним патріотом. Жилось йому важко і матеріально, і морально. Внутрішньо він не міг змиритися з обмеженою "демократизацією" періоду відлиги і дуже гостро відчував фальш і неповноцінність суспільного життя.

Портфоліо казки В. Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон»

1) Автор, назва. В. Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон»

2) Герої.

Лоскотон	цар Плаксій
Носії добра в казці	Носій зла
звичайні люди, діти, батраки й робітники	дочки: Нудота, Вай-Вай, Плакота, сини — Плаксуни, гвардійці Забіяки-сльозівці, Капітан Макака

3) Події у творі відбуваються у країні Сльозолий, столиці – Плаксоград.

4) Тема: зображення країни, пригніченої тираном, який змушує людей страждати.

5) Ідея: засудження жорстокості та тиранії, уславлення народних героїв, які мають мужність кинути виклик владі.

6) Повчальний висновок. Сильний не той, хто цар, а той, хто має багато друзів. Лоскотон, мабуть, не може не подобатись. Він несе дітям сміх і радість, звеселяє і розважає їх. Казка В. Симоненка вчить, що сміх робить життя довшим, а позитивні емоції завжди перемагають смуток..

7) Художні засоби. Епітети для характеристики Лоскотона: добрий, має теплу і щиру вдачу, у нього накидка сіра, розмальована торбина, лагідні пальці, лоскотливі м’якенькі вуса, голосний та щирий сміх.

Епітети для характеристики Плаксія: живе в країні Сльозолий,  в його країні голодна малеча. У нього  донька Нудота висохла, слуга Макака бридкий, лукавий, поет в його країні гладкий

Метафори: І усім приносив сміх.

Порівняння: Голова його мов бочка. Очі ніби кавуни

Порівняння головних героїв казки

Цар Плаксій	Лоскотон
Портрет
«Голова його мов бочка, Очі – ніби кавуни».	«Мав він вдачу теплу й щиру, Ще й лукавинку в очах…» «…лоскотливі мав він вуса І м’якенькі, наче пух. І м’яке волосся русе Розсипалося до вух.»
Вчинки
- наказував, щоб плакали всі діти; - пив сльози дітей; - погрожував тому, хто всміхається; - віддавав наказ гвардії, щоб шмагала тих, хто сміявся; - не любив Лоскотона, наказав заарештувати його.	- приносить людям радість, розраду; - розважає дітей; - усім приносить сміх; - не боїться царя Плаксія
У чому була сила впливу на людей?
Забороняв сміятись і радіти, видав заборони проти лоскоту.	Вселяв у людях радість
Життєва позиція
Мріяв встановити віковічне царство сліз.	Приходив до голодної малечі і усім приносив сміх.
Ставлення до людей
Робить життя людей нестерпним, ненавидить їх, знущається з людей своєї країни.	Співчутливо відноситься до людей.
Ставлення людей до героя твору
Гнівалися на нього, ненавиділи	Люблять, поважають, радісно зустрічають
Риси характеру
Злий, жорстокий, похмурий, грізний, песиміст	Добрий, веселий, співчутливий, життєрадісний, оптиміст.

Теорія літератури

Прозова мова близька до розмовної, нею ми спілкуємося в сім’ї, товаристві, школі.

Віршована мова – розмірена, ритмічна, схожа на пісенну, має риму.

Ритм – рівномірне чергування наголошених і ненаголошених складів

Рима – це співзвучне закінчення рядків у вірші.

Види рим: 

а) за наголосом: - чоловіча (наголос на кн.слова); - жіноча (наголос на предостан. складі); - дактилічна (нагол. на 3 від кн. скл.)

б) за частинами мови: - граматична; неграматична      Ритмічні паузи – короткі перерви під час читання, які у вірші зазвичай збігаються із закінченням рядка.

Способи римування:  паралельне – аабб; - перехресне – абаб;  - охоплююче – абба

Строфа — поєднання кількох віршованих рядків за змістом, інтонацією та видом римування.

Види строф: двовірш - дистих; тривірш – терцет ааб, терцина аба; чотиривірш – катрен; чотирнадцятивірш – сонет (2 катрени+2 терцети або катрени+1 двовірш)